hudozhnytsya (hudozhnytsya) wrote,
hudozhnytsya
hudozhnytsya

телеграма з реальності: "і це мине тчк"

Напевне, якби все було надто легко, ми б знудилися. І точно ніколи б не навчилися, не стали сміливішими, міцнішими, вперто-залюбленішими в життя. Знаєте, коли відбувається багато всіляких неприємностей, я почуваюся дитиною в садочку, хочу подзвонити до Бога й проплакати: "Забери мене звідси. Тільки ВЖЕ!!!" А коли то все минається, я почуваюся юначкою на побаченні, хочу подзвонити до Бога й прошепотіти: "Можна, я затримаюся тут подовше?" І те, що зараз у мене перше, не означає, що скоро не настане друге. Принаймні, мій безцінний досвід говорить саме так.
У складному періоді є багато своїх радостей: велетенський червоний місяць над полем, прогулянки, несподівані подарунки, багато ніжності, особлива турбота найдорожчого. Практично зникнувши з соціальних мереж, починаєш отримувати значно більше довгих листів - паперових і електронних - від найдорожчих друзів. Хтось іще наважується витягувати мене з-під моїх завалів на каву - і це прекрасно. Особливо в складний період.
А сьогодні я їздила в не надто приємне місце, але, щоб доставити мене туди, прислали [!!!] білий лімузин (у нашому-то селі, ага). Почула не надто втішну новину, але мені одразу повідомили вихід із ситуації. З іншого боку - настрій після того всього такий, щоб читати кльові книжки і їсти шоколад (а і першого, і другого маю наразі предостатньо), але я не можу, бо треба працювати, дедлайни дихають в спину вогнем. Але то всьо нічого, бо життя таке життя, знаєтє лі. Страшенно життєве.
А щодо картинки - то я сумую за Віднем, практично always. Як і за дорогою взагалі. Але складні періоди минають.
Tags: Європа, Ігор, Австрія, Бог, Відень, випробування, мандрівки
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 29 comments