Я з дитинства до запаморочення любила книжки. Якось під час презентації «Різдвяної чудасії» одна маленька дівчинка запитала мене, коли я почала їх писати. Довелося їй розповісти, що я теж колись була таким от гноменятком, ходила пішки під стіл, а там робила з паперу книжки, щиро вірячи, що вони справжні-справжні. Такими вони й були.
А коли виросла й пішла працювати в газету, постійно думала: навіщо я це роблю? Хто читає газети? Я особисто не читала. Навіть чергуючи по номеру, перечитувала лише заголовки й підписи. А от книжки завжди «ковтала» великими порціями. До речі, пріоритети швидко вималювалися. Одним із улюблених закордонних видавництв було ‘Tyndale’. Уже працюючи головною редакторкою «Ездри», я мала нагоду познайомитися з представниками видавництва на книжковій виставці в Румунії, а через рік – перекладати одного з керівників компанії та його неймовірну дружину на з’їзді видавців у Києві. Елен Еллвел – письменниця й просто дивовижна жінка. За кілька днів ми встигли потоваришувати й з того часу часто пишемо одна одній довгі, наповнені цікавими деталями й розповідями листи. До речі, подружжя зацікавилося перекладом нашої «Чудасії» на англійську – цей проект поки на розгляді, але сама зацікавленість, як на мене – величезний плюс українському книговиданню.
А от сьогодні я дізналася, що у цьому видавництві вийшла книжка, де на обкладинці використана моя фотографія дерев. Попри те, що вони купили її через Шатер, я зазначена в переліку людей, які працювали над оформленням. Знаю, що то дріб"язок. Але все одно страшенно тішуся!До речі, минулоріч вийшла ще одна книжка (справа) з використанням моєї фотографії на обкладинці в канадійському видавництві. Модель – моя подруга Віра.
Кожна книжка, до створення якої я долучаюсь – чи то як письменниця, чи як перекладач, відповідальний редактор, ілюстратор, рецензент, зрештою, яке то має значення, як хто – то величезна радість. І саме за це я так сильно люблю свою роботу, попри всі її недоліки й складні періоди.