hudozhnytsya (hudozhnytsya) wrote,
hudozhnytsya
hudozhnytsya

тихе

Після цих листів розумієш: найкраще, що ти можеш подарувати іншим - це трохи казок про Справжнє. Тож мій новорічний день минає тихо: я пишу про Різдво у Їжачій родині, про "недоречних" гостей і маленькі-великі істини. Пишу, приклавши руку до рухливого животика й випитуючи чоловіка (він уже майже видужав, ура!), які ще імена можна дати Їжачкам, котрі з'явилися в другій частині історії.
Наш святковий стіл не гнувся під наїдками, зате були бабцині млинці з кленовим сиропом, сир, молоко, фрукти, горішки й зовсім трохи шоколаду - і нам цього виявилося цілком достатньо.
А ще недавно журналістка Аня запитала мене, як змінилося моє бачення на дитячі історії відтоді, як усередині з'явилося очікування дива. І я збагнула, що тепер у кожній моїй казці живе яскравий образ тата (ось тут - увесь текст інтерв'ю). Ця зміна відбулася майже несвідомо - але її усвідомлення для мене дуже важливе. Бо приносить вдячність. А із неї, як сьогодні написав мій друг, усе й починається...
Tags: Ігор, Різдво, дитяча бібліотека, при надії
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments