?

Log in

No account? Create an account

попередня замальовка | наступна замальовка

маленькі щоденні зміни

Учора на домашньому спілкуванні церковної спільноти ми багато говорили про сім’ю. Я слухала Ігоря, мовчки ним захоплювалася і думала про те, як у нас все починалося. Бо хлопець, у якого я закохалася майже одинадцять років тому, був геть іншим. Він був добрим і смішним, але тоді мене насамперед приваблювали його красиві засмаглі плечі й руде волосся. Чоловік, за якого я виходила заміж майже вісім років тому, теж був геть іншим. Він помудрішав, змужнів, але тоді я не думала про його хороші риси. Я просто дуже хотіла бути весь час із ним, бо за три роки наших взаємин мені знесло дах від кохання до нього. Перші роки шлюбу не видались легкими. Я була весь час із ним – і мені тепер уже від цього зносило голову. Бо не вміла жити, відмовившись від своєї свободи. Він був терплячим, дбайливим, але я не надто на це зважала. Мені хотілося мандрів і пригод. Але я так вдячна Богу, що ми продовжували залишатися разом. І Бог змінював кожного з нас. І що навіть коли ми були незадоволені одне одним удень, увечері ми все одно молилися разом, пригорталися одне до одного й засинали, сповнені любові й вдячності.
Напевне, найвідчутніші зміни в нас обох відбулися за минулий рік. Попри всю дивовижність Ігоря я ще ніколи ним так не захоплювалася, як зараз. Я ще ніколи так його не поважала. І так палко не любила теж ніколи. Навіть тоді, коли передусім помічала його засмаглі плечі, сонце в рудому волоссі й блискітки в зелених очах.
На котрійсь із наших прогулянок кілька днів тому Ігор сказав мені, що не розуміє, як з’явився стереотип про вагітних жінок, яким зносять дах гормони. Сказав, що за цей період я стала мудрішою, виваженішою, спокійнішою і дорослішою, ніж раніше. Я, звісно, можу пригадати чимало днів, коли дах мені таки зносило. Від запаху смаженої цибулі чи бажання терміново переїхати жити деінде. Але так тішуся, що попри все це Бог продовжував працювати над моїм характером. І що зміни в мені очевидні для мого чоловіка.
А ще вчора зі мною трапилося аж дві приємності білого кольору: красивий сніг і смачне морозиво. Коли до пологів залишається всього нічого, чомусь виникає дуже гостре бажання ходити на побачення. Тож ми пішли – і за смачною їжею (яку дехто поглинав, із нетерпінням очікуючи на десерт) вголос мріяли про те, що з нами буде далі. А коли вийшли з кафе, надворі замість звичного уже болота лежав красивий свіжий сніг. Наче ще одне чисте полотно для мрій.
фото з минулорічного березня - Ляйпциґ

Comments

( 13 штрихів — Домалювати штрих )
rewind1
Jan. 13th, 2014 11:52 am (UTC)
Надійко, здоров'ячка Вам та малюку)
дякую за Ваші надихаючі і дуже важливі слова!
valeri_ta
Jan. 13th, 2014 12:38 pm (UTC)
як гарно, Надійко! я впевнена, що не лише тобі пощастило з таким дивовижним чоловіком... твоєму Ігорю також неймовірно пощастило з дружиною:), бо ти також дивовижна! щиро радію за вашу сім'ю!!!
oksamytka
Jan. 13th, 2014 12:53 pm (UTC)
НІ стереотипам!!!
ви чудові! а чудові люди лишаються такими в різних обставинах, а не тільки тоді, коли нюхають квіточки в полі ;) обіймаю!
froid_mortel
Jan. 13th, 2014 01:10 pm (UTC)
Приємних і легких Вам пологів!
marimarfa
Jan. 13th, 2014 03:13 pm (UTC)
Ох, як чудово! Я така рада за вас, і також за себе - що з вами дружу :) Ви неймовірні!
Ksenya Kysil
Jan. 13th, 2014 04:22 pm (UTC)
ви суцільна добрість)
xpywuk
Jan. 13th, 2014 04:53 pm (UTC)
Легких пологів!
sofka_jazz
Jan. 13th, 2014 05:55 pm (UTC)
так, кохання це робота на все життя, бо усе життя ми змінюємося і змінюється наша друга половинка. Я також спершу захоплювалася блакиттю чоловікових очей, його посмішкою, потім почала приглядатися до його внутрішнього світу і з'явилася окрім любові та пристрасті ще й неймовірна повага та вдячність. Я з радістю спостерігаю ті зміни що відбуваються і воно приносити велике задоволення оте порівняння. Щастя Вам, Ви - молодці!
п.с. Пузожительці - привіт, розкажіть їй що вже скоро :) я так Олежику день перед пологами розказувала, що ти вже великий, в животику вже мало місця, і якщо ти хочеш побачити маму і тата, то рухайся активніше - бо ми вже готові, і о, диво, наступного дня я народила!
pinguin_imp
Jan. 13th, 2014 08:21 pm (UTC)
вот и я не поняла за оба раза, что за стереотип со сменой вкусов и сноса башни :)
friday_ptaha
Jan. 13th, 2014 09:05 pm (UTC)
Ви чудові! :-*
(Anonymous)
Jan. 14th, 2014 09:50 am (UTC)
av-mir@ukr.net
Надійко, ніколи не коментувала , тільки читала Вас .Але так хочеться сказати !!!!Ви дивовижна !!!!!!
і хай у Вас все буде добре )))0
zoriana87
Jan. 14th, 2014 12:58 pm (UTC)
який прекрасний пост. напевно найкраще, що я читала взагалі останнім часом.
olya_verbytska
Jan. 16th, 2014 01:06 pm (UTC)
чекаю на диво разом вами) легкості!
( 13 штрихів — Домалювати штрих )