hudozhnytsya (hudozhnytsya) wrote,
hudozhnytsya
hudozhnytsya

про страх, вдячність і мамські пригоди

Колись мені хтось сказав, що у справді віруючої людини страху бути не може. Я вірила – бо ж «любов проганяє всілякий страх». Але тепер думаю, що все трохи інакше. У справді віруючої людини страхів може бути скільки завгодно. Не тому, що вона справді віруюча, а тому, що вона людина. І страхи зникатимуть лише тоді, коли вона довірятиме їх Тому, кому вірить. Один за одним. Наша любов недосконала. І в наших серцях завжди є щось, що потрібно проганяти. І як добре, що любові то вдається.
Цими днями ми всі стоїмо в молитву за Україну. І чим більше моїх особистих молитов виривалося в небеса, тим більше я була впевнена, що війни не буде, Бог збереже. А тоді я думала про Ігоря – і боялася несамовито, і війну вважала невідворотною. Доти, поки не дозволяла любові проганяти мій страх. А потім знову боялася. Бо моя любов недосконала.
Позавчора я поділилася з Ігорем неприємним спостереженням: у ці напружені дні ми стали значно менше помічати звичайні дрібні радості й дякувати Богу за них. Ми перестали ділитися великими свідоцтвами Божої доброти – бо наче ж «не на часі». Але я хочу дякувати, хочу ділитися. Бо є за що – і є чим.
Будучи вагітною, я багато чого боялася. Боялася, що після кесаревого розтину дитина може бути неспокійною – проте Богданка виявилася дивовижно спокійною і радісною дитиною. Вона легко заспокоюється, та й плаче лише «у справі» - коли вимагає їсти, змінити підгузник або покласти її зручніше. А для сміху приводів у неї ціла купа. Рівно в місяць і тиждень з’явився ще один: дівчинка почала впізнавати моє обличчя й тепер цілими днями осяює мене найчарівнішими усмішками.
Я боялася маминого приїзду з Африки, який співпадав із датою пологів: мама перехворіла черевним тифом і могла бути його носієм. Але Бог змилувався – усі абсолютно здорові й дуже взаємновтішені.
Я боялася, що може не бути молочка або що грудне вигодовування приноситиме біль чи труднощі. Але й тут Господь подарував диво: молочка є аж надмір, а час, коли доня його їсть, пригорнувшись до мене – найсолодший. Я дуже вдячна моїй Любочці й прекрасному психологу Аллі Михайлівні, котра працює в пологовому, за їхні консультації мені вагітній. Завдяки їм з першого дня ГВ приносило нам тільки радість – і якраз за це ми не забували з чоловіком щоденно дякувати Богу.
Я боялася, що не впораюся з доглядом за дитиною. Але з першої миті вдома я займаюся ним без жодної сторонньої допомоги (другий тиждень наш тато був хворий, тож спав у сусідній кімнаті, й мені довелося освоїти навіть самостійне купання), а медсестра, котра відвідувала нас, сказала, що догляд прекрасний – і це був найкращий комплімент для мене за останній рік. (Примітка: тато нам дуже допомагає, але то радше бонус, його приємний час з донею, а не необхідність).
Я боялася, що наш необлаштований і холодний дім принесе багато незручностей і болю. Незручності були і є, але болю не було й немає – відновлення після кесаревого розтину виявилося зовсім не таким затяжним процесом. Тим паче, моя бабуся взяла на себе приємну для неї місію готувати нам їжу (і той час, який я би витрачала на кухню, тепер витрачаю на творчість і книжки, ура!). Уже за два тижні після пологів я практично повернулася до попередніх, довагітних форм (залишивши собі трохи там, де завжди хотілося «наростити», гг), а ще, здається, набула нового рівня гнучкості))).
Я боялася дитячих кольок – але наразі Бог і від них нас милував. Боялася, що не впораюся зі слінгом – але й той страх виявився безпідставним. Боялася, що не можна буде їсти шоколаду – витримала неповний місяць без нього, тепер ми з Богданкою ним насолоджуємося. Правда, в дуже малих кількостях, але подумаєш.
І попри те, що Бог обдаровує нас цими дивовижними благословеннями, я продовжую запасатися новими страхами. От зараз, наприклад, боюся, що коли в Богданки почнуть прорізатися зубки, вона може мене кусати – і вся ця ідилія з ГВ може залишитися в минулому. Молюся, щоби так не було, але все одно боюся.
А все тому, що моя любов недосконала.
І все ж боюся не безнадійно – бо знаю Того, чия любов проганяє всілякий страх.
Tags: Ігор, Бог, Богдана, материнство, при надії
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 44 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →