?

Log in

No account? Create an account

попередня замальовка | наступна замальовка

Колись мені хтось сказав, що у справді віруючої людини страху бути не може. Я вірила – бо ж «любов проганяє всілякий страх». Але тепер думаю, що все трохи інакше. У справді віруючої людини страхів може бути скільки завгодно. Не тому, що вона справді віруюча, а тому, що вона людина. І страхи зникатимуть лише тоді, коли вона довірятиме їх Тому, кому вірить. Один за одним. Наша любов недосконала. І в наших серцях завжди є щось, що потрібно проганяти. І як добре, що любові то вдається.
Цими днями ми всі стоїмо в молитву за Україну. І чим більше моїх особистих молитов виривалося в небеса, тим більше я була впевнена, що війни не буде, Бог збереже. А тоді я думала про Ігоря – і боялася несамовито, і війну вважала невідворотною. Доти, поки не дозволяла любові проганяти мій страх. А потім знову боялася. Бо моя любов недосконала.
Позавчора я поділилася з Ігорем неприємним спостереженням: у ці напружені дні ми стали значно менше помічати звичайні дрібні радості й дякувати Богу за них. Ми перестали ділитися великими свідоцтвами Божої доброти – бо наче ж «не на часі». Але я хочу дякувати, хочу ділитися. Бо є за що – і є чим.
Будучи вагітною, я багато чого боялася. Боялася, що після кесаревого розтину дитина може бути неспокійною – проте Богданка виявилася дивовижно спокійною і радісною дитиною. Вона легко заспокоюється, та й плаче лише «у справі» - коли вимагає їсти, змінити підгузник або покласти її зручніше. А для сміху приводів у неї ціла купа. Рівно в місяць і тиждень з’явився ще один: дівчинка почала впізнавати моє обличчя й тепер цілими днями осяює мене найчарівнішими усмішками.
Я боялася маминого приїзду з Африки, який співпадав із датою пологів: мама перехворіла черевним тифом і могла бути його носієм. Але Бог змилувався – усі абсолютно здорові й дуже взаємновтішені.
Я боялася, що може не бути молочка або що грудне вигодовування приноситиме біль чи труднощі. Але й тут Господь подарував диво: молочка є аж надмір, а час, коли доня його їсть, пригорнувшись до мене – найсолодший. Я дуже вдячна моїй Любочці й прекрасному психологу Аллі Михайлівні, котра працює в пологовому, за їхні консультації мені вагітній. Завдяки їм з першого дня ГВ приносило нам тільки радість – і якраз за це ми не забували з чоловіком щоденно дякувати Богу.
Я боялася, що не впораюся з доглядом за дитиною. Але з першої миті вдома я займаюся ним без жодної сторонньої допомоги (другий тиждень наш тато був хворий, тож спав у сусідній кімнаті, й мені довелося освоїти навіть самостійне купання), а медсестра, котра відвідувала нас, сказала, що догляд прекрасний – і це був найкращий комплімент для мене за останній рік. (Примітка: тато нам дуже допомагає, але то радше бонус, його приємний час з донею, а не необхідність).
Я боялася, що наш необлаштований і холодний дім принесе багато незручностей і болю. Незручності були і є, але болю не було й немає – відновлення після кесаревого розтину виявилося зовсім не таким затяжним процесом. Тим паче, моя бабуся взяла на себе приємну для неї місію готувати нам їжу (і той час, який я би витрачала на кухню, тепер витрачаю на творчість і книжки, ура!). Уже за два тижні після пологів я практично повернулася до попередніх, довагітних форм (залишивши собі трохи там, де завжди хотілося «наростити», гг), а ще, здається, набула нового рівня гнучкості))).
Я боялася дитячих кольок – але наразі Бог і від них нас милував. Боялася, що не впораюся зі слінгом – але й той страх виявився безпідставним. Боялася, що не можна буде їсти шоколаду – витримала неповний місяць без нього, тепер ми з Богданкою ним насолоджуємося. Правда, в дуже малих кількостях, але подумаєш.
І попри те, що Бог обдаровує нас цими дивовижними благословеннями, я продовжую запасатися новими страхами. От зараз, наприклад, боюся, що коли в Богданки почнуть прорізатися зубки, вона може мене кусати – і вся ця ідилія з ГВ може залишитися в минулому. Молюся, щоби так не було, але все одно боюся.
А все тому, що моя любов недосконала.
І все ж боюся не безнадійно – бо знаю Того, чия любов проганяє всілякий страх.

Comments

( 44 штрихів — Домалювати штрих )
Page 1 of 2
<<[1] [2] >>
(Deleted comment)
hudozhnytsya
Mar. 5th, 2014 07:31 am (UTC)
у людської психіки є дивовижна здатність відшукувати собі приводи для страху :-)
ne_ta_2011
Mar. 5th, 2014 07:31 am (UTC)
и мне мне знакомы часть твоих страхов, но Бог показывает, что доверяя Ему мы можем быть более спокойны... и детки растут, а страхи о них уменьшаются...
hudozhnytsya
Mar. 13th, 2014 03:12 pm (UTC)
и слава Богу, что так :-)
(Deleted comment)
hudozhnytsya
Mar. 13th, 2014 03:12 pm (UTC)
ухти! дякую, Юлечко! щось наша пошта геть кепсько працює останні місяці... бандероль зі Львова йшла десь три тижні, з Києва так само...
а шоколад ти їла лише чорний чи всілякий? я поки білий не наважуюся...
дуже сподіваюся, що Дануся теж не буде кусатися!

п.с. квітень вже на носі, напишеш мені вашу нову адресу? ;-)
irsenas
Mar. 5th, 2014 07:46 am (UTC)
усе буде добре! не буде тебе Богданка кусати)
hudozhnytsya
Mar. 13th, 2014 03:12 pm (UTC)
дай Боже :-)))
(Deleted comment)
hudozhnytsya
Mar. 13th, 2014 04:39 pm (UTC)
:-*
nouralyona
Mar. 5th, 2014 08:13 am (UTC)
Все зовсім не страшно, бо дуже цікаво і солодко і мімімішно, навіть коли важко )
hudozhnytsya
Mar. 13th, 2014 04:40 pm (UTC)
так...
pinguin_imp
Mar. 5th, 2014 08:50 am (UTC)
Федя кусался, когда резались зубки. Я при этом страшно вскрикивала, Федя пугался, грудь выплёвывал, я грозилась свернуть ГВ, если кусать не прекратит. Он понял, что был не прав и кусаться перестал :)
У Гриши сейчас тоже режутся, бывает кусается если вот прямо сейчас они режутся, а я тут с грудью пристаю. Помогает помазать ему дёсны гелем (у нас дентол беби) и подождать пару минут, пока не подействует, а уж потом грудь давать.
У меня сложилось впечатление, что хоть пару раз, да почти все дети кусаются, но это же всё решаемо :) Это точно не самая страшная проблема с детьми :)
Да, и про кесаревских детей что-то много мифов. Гриша вот тоже ни разу не неспокойный, без дела орать не будет) А тебя чего покесарили?
И всё-таки после ЕР отходняк был в миллионы раз проще, чем после кесарева...
hudozhnytsya
Mar. 5th, 2014 04:58 pm (UTC)
Богданка на пізному терміні повернулася попкою донизу :-) ну й у мене завужений таз...
я дуже-дуже мріяла про природні пологи, але зараз бачу й хороше в тому, що був саме КР. хоча перших чотири дні вистраждала добряче...
(no subject) - pinguin_imp - Mar. 5th, 2014 07:48 pm (UTC) - Expand
(no subject) - hudozhnytsya - Mar. 15th, 2014 11:42 am (UTC) - Expand
(no subject) - pinguin_imp - Mar. 15th, 2014 11:44 am (UTC) - Expand
(no subject) - hudozhnytsya - Mar. 15th, 2014 11:50 am (UTC) - Expand
(no subject) - pinguin_imp - Mar. 15th, 2014 11:57 am (UTC) - Expand
(no subject) - pinguin_imp - Mar. 15th, 2014 11:45 am (UTC) - Expand
xpywuk
Mar. 5th, 2014 11:57 am (UTC)
здоров'я вам і лев'ячої сміливості:)
hudozhnytsya
Mar. 24th, 2014 05:08 pm (UTC)
дякую!
smailik_m
Mar. 5th, 2014 12:05 pm (UTC)
Ви такі класні! Згадую який то кайф - мотати в слінг таку манюню...мммм....В такому віці вони ще так солодко сплять на прогулянках...
hudozhnytsya
Mar. 24th, 2014 05:07 pm (UTC)
ми все частіше з возиком гуляємо - а то ж спека! :-)))
svet_ishtar
Mar. 5th, 2014 12:19 pm (UTC)
плачу) але то сльози радості за тебе і за те, що я можу читати про твій досвід материнства)
всіх благ тобі, Надійко!
hudozhnytsya
Mar. 24th, 2014 05:07 pm (UTC)
:-) дякую!
(Deleted comment)
hudozhnytsya
Mar. 24th, 2014 05:01 pm (UTC)
дякуємо!!! :-) а ти є в інстаґрамі, до речі?
(Deleted comment)
hudozhnytsya
Mar. 20th, 2014 08:34 am (UTC)
якби ж то ми вміли бути завжди-завжди наповнені Його любов"ю по вінця і ніколи-ніколи не розхлюпувати її ні краплини... але як добре, що Він розуміє, що ми - лише порох, і "доливає" тієї любові щоразу, коли ми її губимо...
volandka
Mar. 5th, 2014 02:09 pm (UTC)
все буде добре!

ви просто чудові)) а слінг такий гарний, аж собі захотілось)))
hudozhnytsya
Mar. 5th, 2014 05:24 pm (UTC)
дякую!!!
слінг моєї подружки, він мені теж страшенно подобається! і такий зручний!
_dolphin_
Mar. 5th, 2014 02:13 pm (UTC)
у ці напружені дні ми стали значно менше помічати звичайні дрібні радості й дякувати Богу за них.(c) Дякую Вам за ці слова, Ви бузумовно праві. Я не помічала, що дійсно страх перекрив вдячність. Ми повинні дякувати за посмішку близьких, радіти їх навіть найменшим успіхам, радіти зеленій травичці на вулиці і квітам на підвіконні. Адже радість породжує радість.

Ви дуже позитивно написали у цей нелегкий час.
Буду молитися більше.
Дякую Вам.
Здоровья Вам і Богданці

Нехай вас Бог береже
hudozhnytsya
Mar. 20th, 2014 08:32 am (UTC)
дякую! і вас нехай береже Господь :-)
kaktusforangel
Mar. 5th, 2014 06:24 pm (UTC)
Надійко, дякую, тобі, що поділилася тими простими радостями, які може сховати страх, але які і є життя
hudozhnytsya
Mar. 20th, 2014 08:32 am (UTC)
дякую, що маю з ким ділитися :-)
Page 1 of 2
<<[1] [2] >>
( 44 штрихів — Домалювати штрих )