?

Log in

No account? Create an account

попередня замальовка | наступна замальовка

Історія нашого Дива

Нашу донечку звуть Богданою не просто так. Відколи я дізналася, що вагітна (і ще до того, як нам сказали, що ми чекаємо дівчинку), в голові крутилося красиве, лаконічне ім’я Дана. Я розповіла чоловікові, він замислився на трішки й відповів, що цю дитину Бог нам дав дивом. І що він хотів би, аби навіть її ім’я розповідало про це. «Богдана», - сказав Ігор. Відтоді я саме так подумки до неї зверталася.
Через місяць ми відсвяткуємо восьму річницю нашого шлюбу, а Богданці за кілька днів буде три місяці. Ця дитина не просто довгоочікувана – вона народилася всупереч багатьом факторам. Якби українські слова уміли бути такими ж об’ємними в своїй сутності, як давньоєврейські, я б неодмінно назвала нашу донечку «Диво всупереч».
Три роки тому відсвяткували п’яту річницю шлюбу, поновивши шлюбні обітниці в церкві. Ми просили в Бога дитини. Але минув ще рік, а вагітність не настала. Мені поставили діагноз «гормональний дисбаланс». Звучить не надто серйозно, але насправді потребує тривалого й кропіткого лікування. Через півроку таблеток і уколів (які я навчилася давати собі сама) лікарка порадила нам спробувати завагітніти. Проте, минуло ще півроку – а дива все ще не було.
Точніше, див було багато, але геть в іншій сфері. Якраз впродовж тих двох років Бог неймовірно сильно благословив мене у творчості й роботі. Мої книжки стали національними бестселерами й отримали кілька українських і одну міжнародну нагороду. Я перекладала чудові книжки й чудових спікерів, мандрувала світом, отримала чимало розкішних робочих пропозицій. На які, зрештою, не пристала – бо весь цей час нон-стоп думала одне: я хочу бути мамою!
Рік тому я сиділа в кабінеті, який подарував мені чоловік, аби я могла працювати з дому (ще одна прекрасна можливість для працюючої мами, - думала я) і сумно-сумно плакала. Я питала Ігоря, навіщо це все, якщо в нас немає дітей. Навіщо мені стільки всіх цих дивовижних подарунків, якщо я не маю дітей, з якими можу ними ділитися. Навіщо Бог так щедро мене обдаровує, якщо в мене немає дітей, у яких я можу все це вкладати. Ігор втішав мене, казав, що Бог усе знає, Йому видніше, і що я завжди маю з ким ділитися і в кого вкладати, навіть якщо поки в нас немає дітей. Але на той момент мене це не тішило: Боже, я так сильно хотіла бути мамою!
Якраз тоді Ігор звернувся до лікаря з приводу болів у спині й повернувся додому з папірчиком, де був перелік ліків. Очолював той перелік запис кривим лікарським почерком «екстракорпоральне запліднення». Прочитавши це, я подумала, що мені от просто зараз зірве дах. Благо, саме тоді до нас приїхав наш пастор Петро Романович Сельський, який (яке щастя!) заодно є лікарем, тож йому не соромно розповідати всілякі нюанси про здоров’я. Я ковтала сльози й розказувала про цей жахливий, жахливий брудний клапоть лікарняного паперу з рекламою якогось безглуздого медичного препарату в кутику. Казала про внутрішнє відчуття точки неповернення. Казала, що вірю в диво і знаю, що воно має прийти до нас у природній спосіб.
Я порпалася в своєму минулому, по сто разів намагаючись просити Бога прощення за гріхи, котрі (як християнка зі стажем, я мала би це знати!) Він уже давно пробачив. То був період очищення, освячення і болю. Я багато плакала, але тоді то були сльози покаяння, а не безнадії. Ми ухвалювали складні рішення, я відмовлялася від усього, що, як мені здавалося, могло перешкоджати моєму духовному росту й, відповідно, прийняттю дива від Бога. Переосмислювала, просила пробачення, змінювалася, плакала, вірила.
У якийсь момент я настільки гостро захотіла мати дитину, як ніколи до того. Я молилася ревно й уперто. Було відчуття отої точки неповернення. Або зараз – або ніколи. Одного разу в душі (тоді я молилася завжди й всюди, навіть у душі, так) я питала Бога, що ж робити далі, чого чекати? «Відповідь уже вийшла». Я була абсолютно певна, що Господь проговорив до мене.
Після того був той жахливий папірчик. Але коли я плакала й розповідала пастору про нього, то додала, що моя базальна температура ось уже тижнів два перевищує 37 градусів. Це могло означати вагітність. Пастор сказав: «Давай зараз триматися за це». Ще кілька днів – і я зробила тест. Там були дві, цілих ДВІ сині смужки!!! Я не тямила себе від щастя й страшенно боялася розчарування водночас.
Мені згадалися слова про відповідь – адже коли я їх почула, малятко вже росло всередині мене! Я намагалася триматися за це і вперто вірити в наше диво.
Вагітність минула чудово. Мене вела й дуже підтримувала прекрасна лікарка, Інна Володимирівна Корда, яка раніше займалася моїм лікуванням. Легкий токсикоз припав на мою відпустку, тож особливих незручностей не завдавав. Більше того, чоловік навчився приносити мені сніданок у ліжко, а я – трудоголік із десятилітнім стажем – навчилася просто байдикувати. Тож токсикоз видався мені некепською штукою. До останнього дня вагітності я вела доволі активний спосіб життя, служила в церкві, викладала, писала й перекладала книжки та усіляко насолоджувалася життям.
А 22 січня 2014 року народилася наша дивовижна, здорова, розумна, красива, спокійна й весела дівчинка. Серед моїх основних страхів з приводу материнства був страх, що молока буде недостатньо. Але в молитві почула відповідь – «надмір». І зараз грудне вигодовування – одне з найблагословенніших занять у моєму житті.
Чоловік, якого я до безтями кохаю ось уже одинадцять років, виявився настільки дивовижним татом, що мені довелося переосмислювати любов Божу до нас. Якщо земний батько може любити ТАК, то настільки ж сильніше любить нас Небесний Отець?
Я знаю, що Ігор заради Богданки готовий на всі дива, які йому під силу. І саме тому, молячись про якесь чергове диво від Бога, я роблю це набагато сміливіше, ніж колись.

Comments

( 56 штрихів — Домалювати штрих )
Page 1 of 3
<<[1] [2] [3] >>
chucha79
Apr. 14th, 2014 01:41 pm (UTC)
Замечательная история! И какое же подходящее имя!!!)))
sofka_jazz
Apr. 14th, 2014 01:45 pm (UTC)
які ж ви дивовижні і благословенні!!! плачу від радості за вас!
xpywuk
Apr. 14th, 2014 01:47 pm (UTC)
хороша історія:)
Божих вам благословінь!
fleur_de_louis
Apr. 14th, 2014 01:51 pm (UTC)
читаю і витираю сльози.
я така рада за Вас і Ваше чудо!
я прекрасно розумію твій стан. я коли попала в лікарню, то лежала і в мене просто текли сльози від того що я почула, що може бути (хоч і підтверджень не було). але Бог мені послав чудову лікарку (таки послав, бо в тій лікарні вона на чергуванні раз у місяць і я до тої лікарні не належу, але в ту неділю ургентною була саме ця лікарня...). Лікарка не казала точно що зі мною. бо бачила. що я щось дуже то сумно все сприймаю. Робила узд, пила вітаміни. благо до гормонів не дійшло. Я і сама не хотіла і лікарка казала, що якшо курс вітамінів і фітопрепаратів не поможе, то будемо здавати гормони... Але на католицьке Різдво я почула, що моє узд цілком нормальне. Але за цей проміжок часу, що я зранку зробила узд і ввечері лікарка мені розшифрувала ті всі циферки, я отримала такий стрес...
але всеодно я часто вечорами плачу, молюсь, питаюсь, не знаю, де мій огріх такий...

Edited at 2014-04-14 01:53 pm (UTC)
friday_ptaha
Apr. 18th, 2014 11:56 am (UTC)
Ну, я п'ю гормональні препарати, нічого страшного. Бо вітамін Є не допоміг. Жива :)
(no subject) - fleur_de_louis - Apr. 18th, 2014 12:01 pm (UTC) - Expand
(no subject) - hudozhnytsya - Apr. 18th, 2014 12:06 pm (UTC) - Expand
(no subject) - friday_ptaha - Apr. 18th, 2014 12:32 pm (UTC) - Expand
(no subject) - hudozhnytsya - Apr. 18th, 2014 12:53 pm (UTC) - Expand
(no subject) - friday_ptaha - Apr. 18th, 2014 05:54 pm (UTC) - Expand
dariya_16_05
Apr. 14th, 2014 01:54 pm (UTC)
Це прекрасно!
xtosjko
Apr. 14th, 2014 01:55 pm (UTC)
дякую...
zorjana
Apr. 14th, 2014 01:55 pm (UTC)
Надійко! яка фантастична і прекрасна історія-свідчення Любові! така рада за вас усіх, але за тебе найбільше! обіймаю і ростіть здорові 8)
irenoczka
Apr. 14th, 2014 02:00 pm (UTC)
читала й плакала.дуже щаслива за вас!
ira_stegniy
Apr. 14th, 2014 02:04 pm (UTC)
Дуже крута історія :)
olushka88
Apr. 14th, 2014 02:04 pm (UTC)
Надійко, твоя історія надихає тих, в кого ще нема діток)) Я іноді задаю всі ті ж питання, що і ти колись. Сподіваюсь, що і ми дочекаємось. А вам з Богданкою від нас найтепліші промінчики любові )))
hudozhnytsya
Apr. 18th, 2014 12:56 pm (UTC)
Бог добрий і могутній! Молюся з тобою про диво для вас!!!
beautifullady22
Apr. 14th, 2014 02:31 pm (UTC)
яка чудова історія і особливо останнє речення... такі розповіді спонукають і інших вірити і шукати більше і міцніше. дякую
strybunochka
Apr. 14th, 2014 02:50 pm (UTC)
Дякую, що поділилася сокровенним.
Це нагадало мені, що в Бога справді на все свій досконалий час, а мені (нам) головне покладатися на Нього, довіряти і чекати з вірою.
hudozhnytsya
Apr. 18th, 2014 12:55 pm (UTC)
Так, Юлечко! Пам'ятаєш вашу з Альонкою молитву в Старому Млині? Вона мене дуже підтримала... Дякую! І взагалі, ти собі й близько не уявляєш, як багато ти для мене значиш і як багато Божих благословінь прийшло саме через тебе!
(no subject) - strybunochka - Apr. 18th, 2014 07:18 pm (UTC) - Expand
vika_chorniy
Apr. 14th, 2014 02:54 pm (UTC)
Справжнє одкровення! І вселяє надію тим, хто ще тільки очікує на своє власне маленьке диво...
moy_compas
Apr. 14th, 2014 03:24 pm (UTC)
Ви суперові) А Бог тим більше)
Скучаю за тобою і хочу більше й докладніше читати про твої материнські будні і Богданчині досягнення:)
hudozhnytsya
Apr. 14th, 2014 03:43 pm (UTC)
дякую, Надю! :-)
знаєш, з одного боку, мені дуже хочеться ними ділитися, а з іншого, розумію, що багатьом це буде нудно читати... тож пишу про будні в щоденнику для Данусі :-) а ти приїзди, якщо скучила ;-)
(no subject) - xpywuk - Apr. 14th, 2014 05:32 pm (UTC) - Expand
(no subject) - rewind1 - Apr. 15th, 2014 07:35 am (UTC) - Expand
filosoftka
Apr. 14th, 2014 03:32 pm (UTC)
Поки читала - пробігали мурашки по тілу і наверталися сльози. Дякую за чудове свідчення!
Page 1 of 3
<<[1] [2] [3] >>
( 56 штрихів — Домалювати штрих )