?

Log in

No account? Create an account

попередня замальовка | наступна замальовка

Tea for Two

Учора вранці, коли Дануська почала крутитися, прокидаючись і пробуджуючи нас, Ігор прошепотів: «Вітаю тебе зі святом!» На якусь мить – спросоння ж – я розгубилася. А тоді згадала: нашій сім`ї виповнилося вісім років. Цілісіньких вісім років! Дануська почала жваво потягатися, танцювати, сміятися і аґукати, як завжди вранці, ми цілували її в ручки й щічки, раділи і молилися за неї. Ми дякували Богу за оті вісім років і за всі благословення, якими Він нас щедро обдаровував упродовж того часу. Мені хотілося мріяти вголос разом із І., але він запропонував, аби мріяла я – а він буде казати «Ага, добре».
Ігор пішов на роботу, але вже після обіду приїхав: у мене була дуже цікава й важлива зустріч у місті (про неї напишу згодом), а він залишився із донечкою. Коли я повернулася, ми просто разом тішилися Дануською, сміялися, говорили й займалися приємними буденними справами. Увечері, коли доня заснула, я заварила нам смачного чаю в красивезних фарфорових горнятках у англійському стилі, котрі ми отримали в дарунок від однієї чудової сім`ї. Сподіваюся, на вихідних нам ще вдасться продовжити святкування, але то не найголовніше. І пишу я сюди про ці буденно-святкові дрібниці тільки тому, що раптом збагнула: я не можу пригадати, як ми святкували попередні сім річниць. Записи в блозі із тих днів теж не відновлюють спогадів – я писала про прожиті роки, а не про одноденне святкування. Якщо на те пішло, в нас навіть не було полюдського медового місяця. Але наше звичайне життя з його буднями принесло значно більше радості й святковості, ніж принесли б усі спеціально визначені й оркестровані свята.
Можна традиційно написати, як сильно-сильно я люблю Ігоря. Але, здається, це й так очевидно. Я дуже тішуся, що Ігор - мій чоловік. Але ще більше тішуся, що він - Данусьчин тато.
...А одинадцять років тому Ігор уперше взяв мене за руку. Його рука була такою гарячою і дужою, що я собі подумала: «Хлопче, а ти міг би отак тримати мене якомога довше?» І він тримає.
*
Ну і наш найважливіший подарунок, Танцівниця-Богдана

Comments

( 15 штрихів — Домалювати штрих )
papina_docya
May. 15th, 2014 10:06 am (UTC)
Вiтаю!
Благословiнь Вам вiд Тата.
sofka_jazz
May. 15th, 2014 10:36 am (UTC)
Вітаємо Вашу сім'ю! Богдана така сонячна, що я на мить забула як за вікном похмуро :)
marimarfa
May. 15th, 2014 10:50 am (UTC)
Яка ж я рада, що ми скоро побачимося! :) Люблю вас чудових :)
svetin_dom
May. 15th, 2014 10:50 am (UTC)
Надійко, хочеться побажати вашій родині навіть ще більшого щастя!
roksana_ukr
May. 15th, 2014 10:52 am (UTC)
З річницею вашу сім'ю! Щоб ваші будні були наповнені святами, а посмішки не сходили з вуст. І маленьке янголятко, щоб росло здорове і щасливе:)))
cappucchin_ca
May. 15th, 2014 11:55 am (UTC)
Вітаю! Хай кожен день буде святковим!
andrusska
May. 15th, 2014 12:31 pm (UTC)
Вітаю! Бережіть й примножуйте те, що Бог подарував!
irsenas
May. 15th, 2014 12:32 pm (UTC)
Поздравляю с годовщиной!
mrijlyvedivcha
May. 15th, 2014 12:56 pm (UTC)
Дякую
Дякую Вам, Надійко, за те,що Ви просто є, і що доля подаруваала мені можливість познайомитись з Вами,хай навіть заочно. Адже Ви стали для мене джерелом натхнення до життя - Ваші книги і Ваш блог - це, те що неодмінно дарує мені добрий настрій і жагу до життя - життя красивого, правильного, натхненного. Саме такого життя бажала б я собі, щоб відчувати себе дійсно щасливою, бо Ви, мені так здається, саме такою себе і прочуваєте, та й життєві цінності у нас з Вами, здається, схожі. Вірю, що колись воно так і станеться... А Вам бажаю щоб Ваше щастя було тривалістю у все життя, аби ми мали змогу розділяти його разом з Вами, читаючи Ваші записи і твори. Дійсно, від щирого серця, спасибі за те, що Ви є!
poglyadom
May. 15th, 2014 03:55 pm (UTC)
Ну молодцы же!)))
yuyu76
May. 15th, 2014 05:36 pm (UTC)
щіро вас люблю.
_dolphin_
May. 16th, 2014 02:07 pm (UTC)
Мої вітання родині яка вже існує 11 років :) Це супер. Ви перемогли всі кризи, всі незгоди.
Ви довели, що любов існує.
Напишіть будь ласка про це книжку.
Бо є люди і періоди, коли опускаються руки і віра в це чисте, справжнє, природне почуття починає зникати.
Напишіть, що ви нічого не вигадали, а це реальна, правдива історія від початку до кінця.

Я дуже вдячна, одному чоловікові, навіть не пам"ятаю зараз його імені, але ми чекали поїзда разом на Львівському вокзалі. У мене тоді був якраз такий складний період, я щоб нікому не нав"язуватися взяла і сама взимку поїхала з Києва до міста Лева, аби все переосмислити, обдумати. Постійно питала сама себе : "Та чи існує вона ота любов, чи її просто вигадали у красивих розповідях і віршах".

Правильно завжди кажуть, коли питаєш у Бога, він допомагає і відповідає тобі через людей.
І тоді я запитала цього чоловіка, жителя львівської області: "Чи існує любов?"
Він, заробітчанин, який поїздив по світу, працював тяжко не-покладаючи рук, адже вдома чекали дружина і діти- відповів - так існує.

І розповів мені наступну історію:
"Каже колись я повернувся із будівельних робіт із Чехії і в мене вилізла спинна грижа. Я не міг нормально ходити. Мене поклали до лікарні. Лікар, що не робив - нічого не допомагало. Дружина бідкалася, приходила кожного дня, розповідала і пропонувала різні методи вирішення проблеми. Прийшла й мати, від якої я почув слова: "Ну що синку лежиш, то й лежи".
А дружина сказала ні, чоловіче я зроблю все, щоб поставити тебе на ноги.
Мені в цьому допоможе любов яка існує між нами."

Цей чоловік сказав, що всі, навіть він сам, уже не думав, що стане на ноги, але саме любов і наполегливість його дружини повернули йому жагу до життя.

Це була проста щира розмова двох раніше незнайомих людей.
Я й по сей день дуже вдячна цій людині і Богові, що вказали мені правильний шлях.
patlatanata
May. 16th, 2014 08:08 pm (UTC)
Усіх благ вашій родині!
kaktusforangel
May. 17th, 2014 01:40 am (UTC)
надихає..
filosoftka
May. 23rd, 2014 08:37 pm (UTC)
Вітаю вашу сім'ю з річницею, бажаю багато-багато любові. Богданка в цій квітчастій сукенці як маленька принцеска :)
( 15 штрихів — Домалювати штрих )