hudozhnytsya (hudozhnytsya) wrote,
hudozhnytsya
hudozhnytsya

про тепер

Світ, у якому ми зараз живемо, змінився настільки, що часом не знаєш, як і куди пристосувати нажите з роками світобачення. Моє маленьке мистецтво розчинятися в радості буденних дрібниць раптом стало некорисним. Бо щоденні новини з довколишнього світу не стають приводом для радості. І щоденна боротьба зараз – берегти серце, аби не зачерствіло, не змаліло, не впустило в себе ненависть і невиліковну гіркоту.
У мене виробилася нова звичка: щоранку заново довіряти своє життя, свого чоловіка, свою дитину, свої мрії й хвилювання Богу. Просто, аби нагадати собі, що мені не належить нічого. Просто, аби нагадати собі, що все – у Його всемогутніх, люблячих руках.
Щоденна боротьба з егоїзмом і власною духовною забудькуватістю. Гостре відчуття важливості того, що зараз. Безмежна вдячність за Данусю. Усвідомлення власного безсилля після чергового потоку новин. Такі важливі розмови з дорогими подругами. Побутові необлаштованості, котрі з маленькою дитиною на руках особливо помітні. Великі мрії. Щоденні молитви за чоловіка, вдячність йому й за нього, і водночас егоїстичне бажання, щоби він раптом взяв і розв’язав усі проблеми. Це, звісно, неможливо. Але він старається. От купив нам мультиварку – тепер я частіше їм теплу, смачну їжу й нарешті не переймаюся, що все пригорить, поки я наверху годую донечку. Я печу кілька разів на тиждень. Тішуся, нарізаючи овочі й миючи підлогу. Тішуся, що жива. Що маю заради кого втомлюватися. Ніколи раніше стільки не дякувала за такі очевидні речі.
Світ змінюється, і це жахає. Не змінюється Бог. І це та скеля, на яку – якщо не забуваю – намагаюсь опиратися.
Tags: Ігор, Бог, Богдана, випробування
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 11 comments