Різдво

Трохи усіляких буденних радостей

Кажуть, світла тепер буде більше. От і добре – зараз якось особливо його хочеться. Я щодня прогулююся перед заходом сонця і, коли небо не задраповане хмарами, дивлюся, як палають вершки пагорбів. Просто стою, дивлюся, і забуваю про будь-які дрібні тривоги. Напевне, якби я була лікаркою, то приписувала би всім пацієнтам щодня прокидатися зі світанками й дивитися, як сонце сідає за обрій.
І взагалі, страшенно хочеться різних дрібних радостей. Збираю собі по крихтах різдвяний настрій. Читаю різдвяні оповідання Гаррієт Бічер-Стоу, слухаю святочну музику, приклавши один навушник до живота – для малятка, підписую листівки й пакую подарунки для близьких. Запалюю свічки й гірлянди, лущу горіхи й мандаринки, вишукую нові різдвяні книжки. Сьогодні замовила кілька від «Старого Лева».
Ігорчик учора приніс пакунок з авторськими примірниками «Помаранчевого дарунка» - я вже встигла підписати й роздарувати майже всі. Тепер виношую в собі нову різдвяну казку.
Розкажіть, що радісного у вас. Зараз так хочеться світла й приємних новин.
Collapse )
reading

про подарунки й хороші книжкові новини :-)

Ну що, "Помаранчевий дарунок" уже на полицях книгарень! Ох, як же я тішуся!!!
І, наче мала дитина, нетерпляче виглядаю посилку з авторськими примірниками від видавництва :-). До речі, книжечки можна замовляти й безпосередньо у видавця (тамтешня ціна - 25,90 грн).
Ну а я тимчасом похвалюся своїм подарунком на День народження - "своїм" у значенні собі й від себе :-). Дуже вже мені захотілося валяну іграшку від тернопільської майстрині Олі Биндас. А Оля ще й примудрилася зробити це зворушливе мишенятко страшенно схожим на мого дорогого маленького героя. Хіба ж не диво?
Collapse )
prayer

Випробування очікуванням

Мені важко дається очікування. Коли щоденно потрібно виконувати свою частину справи й тихо сподіватися на те, що Бог подбає про майбутній результат. Інколи – просто чекати.
Мабуть, якраз тому в багатьох сферах мого життя саме такий період. І йдеться не лише про Майдан – і очікування дива для цілої країни. Не лише про останній місяць вагітності, коли більшість усіх тих щоденних справ, молитов і думок крутяться довкола очікування Дива. А про багато розмаїтих – дрібних і великих – справ, питань, потреб в_очікуванні вирішення, відповіді, здійснення. Днями я написала цілий список таких питань – і склала їх у свій молитовний записник. А потім взялася вишукувати в Біблії надихаючі вірші, котрі стосуються саме чекання, терпеливості, випробувань – і радості. Ну бо ж «майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість…» А ще, заодно, виписую собі вірші, у яких Бог каже ні про що не турбуватися, а скласти надію на Нього. Цікаво, що в англійських текстах надія перекладається як, власне, очікування. Тож я продовжую вперто чекати. Сподіватися. І радіти.
Правда, в складні періоди – я це давно помітила – Бог любить тішити несподіваними дарунками. А ще так добре, коли поруч настільки уважний, чуйний і всіляко дивовижний чоловік. Такі турботливі рідні й друзі. Коли за вікном – казкова пора й усі гілочки в інеї. Коли світанки такі яскраві. Коли подарунки до Дня народження продовжують надходити й за тиждень після нього. Коли на ногах – затишні плетенки, вив’язані на честь зими доброю пані з церкви, а на горнятку – красивий шарфик від подружки із далекої Заокеанії. Коли я нарешті добре сплю, бо чоловік подарував найзручнішу в світі подушку.
Добре читати цікаву книжку, зі сторінок якої так доречно виринає фраза: «Success comes when preparation meets opportunity». І ти готуєшся-готуєшся-готуєшся. Твердо вірячи, що про можливість Бог неодмінно подбає.
riding

ще один рік

Це відкладений пост. Мабуть, саме зараз я намагаюся заснути - останні тижні безсонних ночей добряче виснажили. Або лежу, пригорнувшись до чоловіка, й ревно молюся про мир і свободу для України. І все ж хочеться й тут подякувати Богу за минулий рік - ще один рік мого життя. Тож далі - традиційні емоційні підсумки напередодні Дня народження. Дякую усім, хто був і залишається поруч.

Collapse )
books

Ukraine: The Story of a Revolution

Колись цей Йолкаґейт стане історією. Сьогодні наші молитви її творять.

Ми з Ігорчиком щовечора молимося про Божий захист для нашої країни та про мир, мудрість і терпіння для наших людей.
Ось - трохи того, що пишеться безсонними ночами. Про революцію, найкращу історію для нашого життя, важливість маленьких кроків і щоденне навчання.
reading

Маленьке важливе відкриття

Раніше, читаючи слова Бога до Павла в 2 Кор. 12:9 «Досить тобі Моєї благодаті» я десь підсвідомо сприймала їх якось так: «Чоловіче, розслабся. Того, що я вже дав тобі – достатньо». І лише вчора, коли побачила ці ж слова, на які посилається авторка книжки Woman After God’s Own Heart у геть іншому контексті, взялася за свою Біблію і (нарешті!) прочитала зовсім по-іншому: «Дитино, які б випробування тобі не доводилося проходити, Моєї благодаті буде достатньо, щоби підкріпити тебе». Це так сильно підбадьорило. Узагалі, чим більше читаю Біблію і відкриваю для себе характер Бога – той, який описаний там, а не той, який я собі вимальовую в уяві, - тим спокійніше й радісніше до Нього приходити в молитві.
А поки я лінуюся фотографувати сніг і зиму, поділюся нинішньою знимкою Оксанки з околиць її «лагідної хатинки».
reading

Незабаром...

Палітурка виглядатиме десь отак. Текст першої, різдвяної книжечки з серії про Мишенятко (загалом книжок у цій серії має бути 4, на кожну пору року), написаний у 2008-му році. Наступні три розділи - вже цьогоріч, у 2013-му.
З художницею Вікторією Кириченко мені дуже пощастило - я просто закохана в її малюнки до цієї книжки! У "Теплих історіях до кави" і "Теплих історіях до шоколаду" теж її дизайн, до речі. А Мишенятко - перша спроба Віки повернутися до, власне, малювання. Майже десятиліття після закінчення університету вона не малювала: і через те, що займалася, передусім, дизайном, і через те, що її двійко непосидючих синів потребували маминої уваги - і простору квартири, де, теоретично, могла би виникнути творча майстерня: з горами паперу, фарбами, пензлями й олівцями.
Ця книжечка - дарунок усім маленьким (і дорослим!) пригодошукачам, мандрівникам і мрійникам. Сподіваємося, до кінця грудня її можна буде вже тримати в руках - і навіть покласти під ялинку!
books

Вранішнє замовлення на радість

Останніми днями зовсім неспокійна, погано сплю, трохи плачу й багато хвилююся про долю нашої великої країни і побутові труднощі нашої маленької сім'ї. Вранці прокинулася, знову розплакалася (вагітна гіперемоційність, чьо) і в молитві попросила Бога подарувати мені сьогодні трохи розмаїтої радості. Тож ділюся: за вікном випав ніжний сніг, такий, як я люблю. Генмайча з молоком смакувала розкішно. Німці написали, що беруть мій революційний текст для свого блоґу й усіляко нас підтримують. Ігорчик приніс різдвяну посилочку від любої lana_svitankova, загорнену в крафтовий папір настільки красиво, наче до неї доклали руку найсправжнісінькі ельфи. Чудесна художниця Вікторія Кириченко вислала верстку моєї нової дитячої книжки. І хто мені після цього буде казати, що Бог не особливо реагує на наші дитячі, емоційні, трохи безглузді молитви?
Ну і - бо не можу втриматися! - шматочок із нової книжки. Видавець обіцяє, що вона вийде до Різдва.
reading

Трохи радості посеред бурі

Зараз особливо гостро хочеться затишку й тепла. Тож нехай тут буде привітна нірка мого маленького Мишенятка, намальована Вікторією Кириченко. У видавництві вже потроху верстають книжку.
Між тим цими днями я геть розівчилася спокійно спати. Сню майданами, прокидаюся серед ночі, щоби увімкнути комп’ютер і читати новини. Молюся про нас усіх. Учора вже геть знесилилася від напруження. Запраглося простої, буденної радості. На щастя, до нас приїхала чудова й неймовірно талановита Ілонка, привезла мандаринок і всіляких красивостей для дому. Вони з чоловіком саме беруть маленьку дівчинку в прийми – процес затягується через події в державі, тож маємо ще один привід посилено молитися, аби диво для України відбулося якомога швидше. Ми пили чай, говорили про випробування і мрії, гризли шоколад і печиво. Моя Танцівниця безтурботно тлумилася, вкотре нагадуючи мені, як добре так беззастережно довіряти Тому, хто піклується. Потім я вибралася гуляти морозяними вулицями й навіть спромоглася задрімати на годинку, повернувшись додому. Прийшов чоловік – і затишку стало ще трохи більше. А коли він заснув, я писала списки звичайних мрій. І молилася-молилася.
Бережіть себе. І не забувайте любити тих, хто поруч.